Victoria, 21 years old

ENGLISH

Victoria, 21 years old. Evacuated with her boyfriend Kolya, 30 years old.

Route: Nova Kakhovka, Ukraine – Crimea (temporarily occupied territory) – Tbilisi, Georgia – Istanbul, Turkey – Zagreb, Croatia. 6922 km from home

February 23 was an ordinary day. I worked as a doctor in a private clinic and went to work as usual. That day, my colleague told me that Mariupol had been attacked. I didn’t believe her, but a couple of weeks later she was walking around the city with her dog and was killed by an explosive wave.

On February 24, we woke up to explosions and realized that we had really been attacked. I was confused and called all my relatives to find out what was going on. My boyfriend is an engineer at a power plant and he was called to work on February 24.

He left with his backpack already packed, because there was no guarantee that he would return home. He did return home, though, and said there was a lot of equipment in the city. At the time, we didn’t know whose it was, but it turned out that it was Russian. And within an hour, the Russian flag was raised over the city.

Every night, we heard rockets and launches, so we went down to the basement 10 times a night. Our siren did not work. When we were ready to evacuate, the citizens of the occupied territory were no longer allowed to enter the territory of free Ukraine, so we evacuated through Crimea. Our evacuation took 2 weeks—after Crimea, we went to Tbilisi, then to Istanbul, then to Zagreb. I was so scared that I prayed, although I am not a religious person at all.

I currently live in Zagreb and work as a nurse in a home for elderly people with severe Alzheimer’s. There is not enough money because my boyfriend can’t find a job, he is very depressed and has no emotional strength.

All I want is to return home to a free Ukraine. I think about it almost every day, but I’m afraid to go back, because I am conscripted and will immediately be sent to war. Now I am more useful here, in safety, because I can earn money and help my parents.”

It was 169 kilometres to the border with free Ukraine.

*The texts were edited by the English language editor

UKRAINIAN

Вікторія, 21 рік. Евакуювалася зі своїм хлопцем Колею, 30 років

Шлях: Україна, Нова Каховка – Крим (тимчасово окупована територія) – Грузія, Тбілісі – Туреччина, Стамбул – Хорватія, Загреб. 6922 км

“ 23 лютого був звичайний день. Я працювала лікарем у приватній клініці і як завжди пішла на роботу. Цього дня моя співробітниця сказала мені, що на Маріуполь напали. Я їй не повірила, а через пару тижнів вона гуляла містом із собакою і її вбило вибуховою хвилею.

24 лютого ми прокинулися від вибухів і зрозуміли, що на нас справді напали. Я була розгублена і зателефонувала всім своїм родичам, щоб дізнатися, що відбувається. Мій хлопець інженер на електростанції та 24 лютого його викликали на роботу. Він пішов з уже зібраним рюкзаком, бо не було гарантій того, що він повернеться додому. Він повернувся додому і сказав, що у місті стоїть дуже багато техніки. Тоді ми не знали чия вона, але виявилося, що російська. А за годину над містом підняли російський прапор.

Щоночі ми чули прильоти ракет і пуски, тому спускалися до підвалу по 10 разів за ніч. Сирена у нас не працювала.

Коли ми були готові до евакуації, на територію України окупанти вже не випускали, тому евакуювалися через Крим. Наша евакуація зайняла 2 тижні – після Криму ми їхали до Тбілісі, потім до Стамбула, потім до Загреба. Мені було настільки страшно, що я молилася, хоча я зовсім не віруюча людина.

Зараз я живу в Загребі і працюю медсестрою в будинку для людей похилого віку з важкою формою альцгеймера. Поки грошей не вистачає, тому що мій хлопець не може знайти роботу, він дуже пригнічений, і він не має емоційних сил.

Все, чого я хочу – це повернутися додому у вільну Україну. Я майже щодня про це думаю, але боюся повертатися, бо я військовозобов’язана і мене відразу відправлять на війну. Зараз я більш корисна тут, у безпеці, бо можу заробляти гроші та допомагати моїм батькам”

До кордону із вільною Україною було 169 кілометрів.