Masha, 16 years

ENGLISH

Masha. 16 years old. Self-evacuee.

Route: Mykolaiv, Ukraine – Hungary – Zagreb, Croatia. 964 km from home

“I play football competitively (as a goalkeeper) at the Mykolaiv Sports Lyceum.

My parents lived in the village of Plodove in the Kherson region, which is 70 kilometres from there.

On the night of February 24^th, I was woken up in the lyceum dormitory by two explosions. The teachers said that everything was fine and we went back to bed. After 2 hours, at 5 in the morning, 2 more explosions rang out. Everyone understood that the war had begun. We were told to pack a backpack with underwear and warm things. At that time, my parents could not take me, because their city was already occupied. We were taken from the lyceum by bus. There were 24 children and 2 educators in total. We reached the city of Pidbuzh (near the border with Poland), where we were accommodated in the residential building of the creative academy. We lived there for 3 months. In May, it was decided that any children’s relatives living in Europe should take them. Anyone who did not have relatives, our teachers became our guardians and could evacuate them. I have an aunt in Croatia and she agreed to take me to Zagreb. I saw her several times whenever she would come to Ukraine. When it was time to evacuate to Europe, I spent 8 hours at the Polish border, because I did not have guardianship. We waited for a volunteer who would agree to be my guardian to cross the border. After crossing the border and all the paperwork, we arrived in Zagreb and my aunt took over custody. It took 3 months, and I was without documents all this time.

Now I live with other families in a hostel for Ukrainians, only 25 people.

I continue to play football and I am preparing to sign a contract with Dinamo Zagreb. Starting in September, I will start studying at a sports school in Zagreb. I will be in the 3^rd year (11^th grade).

I chose this plant because I love snow, winter, and the new year. It reminds me of these things.”

*The texts were edited by the English language editor

UKRAINIAN

Маша. 16 років. Евакуювалася сама.

Шлях: Україна, Миколаїв-Угорщина-Хорватія, Загреб. 964 кілометри

  “Я професійно займаюся футболом (воротар) у спортивному ліцеї у місті Миколаїв.

Мої батьки жили у селищі Плодове на Херсонщині, це 70 кілометрів від мене.

Вночі 24 лютого я прокинулась у гуртожитку ліцею від двох вибухів, але вихователі сказали, що все гаразд і ми лягли спати. Через 2 години, о 5 ранку, пролунали ще 2 вибухи. Усі зрозуміли, що почалася війна. Нам сказали зібрати рюкзак з нижньою білизною та теплими речами. На той час мої батьки не могли мене забрати, бо їхнє місто вже було окуповане.З ліцею нас забрали автобусом, всього нас було 24 дитини та 2 вихователі. Ми доїхали до міста Підбуж (неподалік від кордону з Польщею), де нас поселили у житловому корпусі творчої академії. Ми жили там 3 місяці. У травні було ухвалено рішення, що родичі дітей у Європі повинні їх забрати, у кого родичів не було – наші вихователі ставали нашими опікунами та могли евакуювати нас за кордон. У мене є тітка в Хорватії і вона погодилася мене забрати в Загреб. Я її бачила кілька разів, коли вона приїжджала в Україну. Коли настав час евакуації до Європи, я провела 8 годин на польському кордоні, бо в мене не було оформлено опікунство і ми чекали на волонтерку, яка погодиться бути моїм опікуном для перетину кордону. Після перетину кордону та всіх паперових справ ми приїхали до Загреба і моя тітка переробила опікунство на себе. Це зайняло 3 місяці і весь цей час я була без документів.

Зараз я живу в Хостелі для українців з іншими сім’ями, всього 25 людей.

 Я продовжую займатися футболом і готуюся підписати контракт із Динамо Загреб, а з вересня я почну вчитися у спортивній школі у Загребі, піду на 3 курс (11 клас).

Я вибрала цю рослину, тому що я люблю сніг, зиму, новий рік і вона нагадує мені про них.”